Олена Садовник, йога в ланч

У йозі я знайшла усе те, що шукала з самого дитинства: якийсь політ, внутрішній порив, який можна було виразити у русі. Відчуття свого тіла сильним, спритним, гнучким. Слухняним і піддатливим розуму. Асани хатха-йоги дали усе це сповна. І додатковим, неочікуваним бонусом стала можливість під час практики відчувати тишу у розумі і радість у серці. Зануритися у якісь внутрішні нетрі і поступово помічати у собі те, що раніше залишалося непомітним. Було так дивно: знову знайомитися з самою собою. Цей процес – удосконалення в асанах і разом з тим пізнання себе – і досі триває. Підозрюю, він не завершиться ніколи.

Моє знайомство з його сталося лише п’ять років тому. Ніщо, здавалось би. Та ці п’ять років кардинально змінили моє життя. І ставлення до життя. На початках цього шляху я й подумати не могла, що колись стану навчати хатха-йозі інших. Мені страшенно подобалася моя робота: я працювала спортивним журналістом у друкованих виданнях, їздила на змагання і багато спілкувалася з цікавими людьми. Тому коли одного дня на думку спало спробувати самій провести заняття, швидко відмахнулася від цієї нісенітниці. І навіть до різноманітних ідей, як можна було би вдосконалити практику, довгий час не ставилася серйозно. Йога була часткою мого внутрішнього світу, який я не готова була виносити назовні. Але життя повернуло так, що це сталося. І разом з відповідальністю за людей, які прийшли до мене знайомитися з йогою, я отримала радість – спільного зростання, можливості ділитися з ними тим, що так щедро давала мені йога.

Я опанувала далеко не всі асани. І все ще не досягла просвітлення )) Та попри це щаслива, що мій шлях у йозі триває. І довкола мене є однодумці. І я знайшла той стиль йоги, який пасує мені найбільше. Що у йозі у мене є учитель, якого я здатна чути і сприймати. Це Едуард Голяк. І що водночас у мене є можливість вчитися у найкращих вчителів йоги України і світу. Застосовувати ці здобутки у власній практиці і віддавати іншим.

Анна Габрук, йога для вагітних

Йога для мене почалася у 2007 році. Протягом цього часу я встигла познайомитися з різними вчителями, школами і напрямками йоги та інших практик – від аштанга-йоги та йоги Айєнгара до тай-цзи, лікувальних методів Су-Джок і тайського масажу. Цей досвід дав мені важливе розуміння: тіло – це чудовий інструмент для вдосконалення душі. А ще я зрозуміла, що без йоги уже не уявляю свого життя. Йога дійсно трансформує, допомагає бути більш включеним у життєві події.

Сьогодні я працюю в основному з жінками різного віку, оскільки навчилася добре розуміти потреби жіночого тіла. А ще мені подобається допомагати жінкам у період вагітності. Жінка, очікуючи на появу дитини, відчутно змінюється, розквітає. Це унікальний період у житті жінки. І це надзвичайно цікаво – передавати свій досвід і знання вагітним жінкам, аби вони легше адаптувалися до зустрічі з малюком. І у пригоді нам стають давні жіночі практики.

Тамара Михайлова, йога 55+

Моє перше знайомство з йогою відбулося у далекому 1979 році, коли на екрани вийшов фільм «Індійські йоги, хто вони?» сумісного виробництва індійських, радянських та болгарських режисерів. Це зацікавлення збереглося на все життя. У ті часи не було гуртків чи студій йоги, куди можна було би прийти і попрактикувати. Але майже таємно, з рук у руки, передавалися переписані від руки книжки про йогу, картинки з яких ретельно копіювали під кальку. Справжнісінькою удачею вважалося знайти щось про йогу у комісійному магазині. Так, одного разу мені в руки потрапила книжка С. Жидкова «Російська йога». Тоді я і познайомилася з асанами.

Але до регулярної практики було ще далеко. Мені тоді не конче потрібні були фізичні навантаження. Їх не бракувало, адже я закінчила дитячу хореографічну школу, танцювала в ансамблях народного танцю «Галичина», «Юність». У йозі мене більше вразили надзвичайні психічні властивості йогинів. І я почала мріяти про таке.

І от… Років 15 тому до України прийшли учні Махаріші Махеш Йоги з його програмою навчання йога асанам. Та родзинкою того навчання були зовсім не асани: саме у цій спільноті я занурилася у трансцендентальну медитацію… У подальшому життя текло звичним руслом: сім’я, народження і виховання дітей, робота з її рутиною та досягненнями. Але я розуміла, що йога вже ніколи не піде з мого життя. І от тепер у мене є можливість не лише практикувати йогу, а й навчати йозі інших. Це те, що наповнює моє життя.